Жменька віршів

Все люди, как книги, и мы их читаем,
Кого-то за месяц, кого-то за два.
Кого-то спустя лишь года понимаем,
Кого-то прочесть не дано никогда.

… Кого-то прочтём и поставим на полку,
Пыль памяти изредка будем сдувать...
И в сердце храним... но что с этого толку?
Ведь не интересно второй раз читать!

Есть люди-поэмы и люди-романы,
Стихи есть и проза - лишь вам выбирать.
А может быть, вам это всё ещё рано
И лучше журнальчик пока полистать?

Бывают понятные, явные книги,
Кого-то же надо читать между строк.
Есть ноты - сплошные оттенки и лиги,
С листа прочитать их не каждый бы смог.

Наш мир весь наполнен загадкой и тайной,
А жизнь в нём - лишь самый длинный урок.
Ничто не поверхностно и не случайно,

Попробуй лишь только взглянуть между строк.



Мамо, не плач. 
Я повернусь весною. 
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою, 
А, може, дощем на поріг упаду. 
Голубко, не плач. 
Так судилося, ненько, 
Що слово бабуню вже не буде твоїм. 
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько 
Розкажу, як мається в домі новім. 
Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить. 
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває 
Душа за тобою, рідненька, щемить. 
Мамочко, вибач за чорну хустину 
За те, що віднині будеш сама. 
Тебе я любив. I любив Україну 
Вона, як і ти, була в мене одна.

Комментариев нет:

Отправить комментарий